×
×

ЖИТТЯ В НАУЦІ ЯК ВОНО Є. Антоніна Льовочкіна «Вченому потрібно мати мрію – вона допомагає долати труднощі непростого шляху в науці»

ЛЬОВОЧКІНА Антоніна Михайлівна, випускниця  філософського факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, спеціальність «психологія». У 1995 році захистила кандидатську дисертацію «Психологічна допомога у життєвому та професійному самовизначенні старшокласників зони Чорнобильської катастрофи», у 2013 році – докторську дисертацію «Психологія розвитку екологічної культури студентської молоді». Нині доктор психологічних наук, професор кафедри соціальної роботи факультету психології Університету.

Якій проблематиці було присвячено Вашу першу наукову доповідь, і коли вона відбулася?

Моя перша наукова доповідь відбулася на міжнародній науковій конференції у Мінську у 1991 році, її було присвячено проблемам психологічної допомоги у життєвому і професійному самовизначенні старшокласників зони Чорнобильської катастрофи. Згодом ця проблематика стала предметом кандидатської дисертації.

Яку наукову подію Вашого життя  Ви найчастіше згадуєте?

Яскравою науковою подією мого життя стала участь у круглих столах, які проводили в Києві у 2019 році офіси ПМГ ПРООН-ГЕФ (Програма малих грантів ООН та Глобального екологічного фонду), що приділяють значну увагу розв’язанню глобальних екологічних та соціальних проблем. 

Після цієї події мене було запрошено до національного керівного комітету Програми малих грантів ГЕФ, де я зараз і працюю на волонтерських засадах.

Який жарт та з якої галузі знань Ви найбільше цитуєте?

Люблю пожартувати під час лекції – це допомагає утримувати увагу студентів і пожвавити розповідь. Водночас вважаю, що жарти мають стосуватися теми лекції. До прикладу, під час лекцій з психології, де розповідаю про науковий напрям біхевіоризм (психологію поведінки), то на питання студентів, про те, чому дослідники-біхевіористи проводили дослідження на щурах, я цитую психолога Едварда Толмена:  «На відміну від людей, щури не напиваються до нестями перед експериментом, не спізнюються, вони чудові, чисті і приємні істоти». Також розказую, що одного разу Е. Толмен із властивою йому іронією на академічному зібранні, де демонструвався документальний фільм про його досліди, ризикнув вмонтувати в плівку 30-секундний сюжет із мультфільму про Міккі Мауса,  чимало потішивши поважну аудиторію.

До життєпису якого відомого дослідника Ви апелюєте, коли наводите мотивуючий приклад для молодих учених?

Я не люблю пафосних висловлювань та вважаю, що наукова молодь не сприймає їх аж надто всерйоз. Я мотивую молодь до постійного розвитку та вдосконалення фактом із життєпису Зігмунда Фрейда, хоча не пропагую його для наслідування.

Зігмунд Фрейд здійснив неоціненний внесок у психологію, але свою наукову концепцію він вважав абсолютно досконалою та незмінною. У результаті – він втратив усіх своїх учнів і послідовників, бо не давав їм можливості розвивати його теорію. Наприкінці життя Фрейд під час сімейного обіду поскаржився на те, що усі учні та соратники зрадили його, і тут він почув від своєї тітки наступні слова: «Твої проблеми, Зігі, полягають у тому, що ти зовсім не розбираєшся у людях». Такі неприємні слова довелось почути видатному психологу від власної тітки. Цей приклад, на мою думку, спонукає до того, що ми маємо вчитися і вдосконалюватися впродовж життя. Учитися не тільки у маститих фахівців, але й – у своїх учнів. Саме так ми зможемо залишатися в науці.

Ваше наукове кредо.

Вислів Оноре де Бальзака про те, що «Істинний вчений –  це мрійник, а хто ним не є, той називає себе практиком», припав мені до душі, ставши основою  формування мого наукового кредо: «Вченому потрібно мати мрію – вона допомагає долати труднощі непростого шляху в науці!».

Проректор з наукової роботи, професор Жилінська О.І.